Є у кримських ковалів одна цікава риса – вони із задоволенням готові привідкрити лаштунки свого давнього ремесла для усіх охочих дізнатися трохи більше про вогонь та метал. Власне, це, певно, риса усіх справжніх майстрів. Мабуть тому, дуже часто можна побачити ковалів не лише на профільних фестивалях і виставках, а й на різноманітних святах і дійствах, пов’язаних з відродженням різних ремесел та мистецтв і збереженням традицій в Україні та за її межами.
Наприклад, цього року представників Кримського відділення Спілки майстрів ковальського мистецтва України запросили на Свято народів Криму у Євпаторію. Протягом дня майстри мали змогу продемонструвати гостям та мешканцям міста свої уміння, поділитися таємницею магії творення з металу.
Але справжній митець, яким є коваль, прагне до самовдосконалення завжди. Тому майстри охоче не лише показували, а й вчилися у інших. Справа у тім, що на відносно невеличкій алеї у Гезлеві (саме так колись називалась Євпаторія) організатори свята зібрали представників різних етнічних груп і народів, які проживають на відносно невеликій території півострову. Вони демонстрували відвідувачам і безпосереднім учасникам дійства свою культуру, традиції, ремесла, які зберігалися і передавалися від покоління до покоління. Були тут і кримські татари, і вірмени, і греки, і росіяни, і німці та багато інших. І у всіх було щось своє неповторне і прекрасне, те, що вдалося зберегти не зважаючи ні на що. А ковалі, спілкуючись, сприймали етнічні колорити, які потім можуть з’явитися у металевих шедеврах.
Адже мистецтво Криму – це корзина чудових квітів, що виростає на щедрому ґрунті взаємоповаги та розуміння між різними культурами.
