300 ковалів з понад 20 країн з‘їхалися на фестиваль ковалів до Івано-Франківська. На очах городян вони творять з розпеченого заліза справжні шедеври.
Центральна площа Івано-Франківська сьогодні перетворилася на справжню ковальську майстерню. Тут зібралися майстри по металу з понад 20 країн світу. Просто неба – розпалили горно. Адже саме з цього розпочинається робота кожного коваля. Бельгійські майстри на Прикарпатті вперше. Із собою привезли інструменти й багаторічний досвід роботи з металом. За кілька годин з розпеченого шматка заліза роблять абстрактну скульптуру. Кажуть, назви у неї немає, але вона жива. В ній – душа бельгійських ковалів.
Мак Конінер – коваль (Бельгія):
“Наша робота – тонка. А в Україні більше схильні до важкої ковки. Товсті металеві канали, великі квіти.”
19-річний Дмитро Криворученко з Криму – один з наймолодших учасників фестивалю. Потяг до металу відчув 6-ть років тому. Відтоді свої думки й почуття вкладає в палаючий вогонь та залізо. До того ж, каже хлопець, ковальським ремеслом можна непогано заробити. Головне – бажання працювати.
Дмитро Криворученко – коваль (Україна):
“Зараз молодь прагне робити щось своїми руками. Деякі – намагаються робити щось у металі. Для мене ця робота – це все моє життя, яке минає в тому ритмі, який я для себе обрав.”
На цій площі учасники свята куватимуть кожен свій невеличкий шедевр. Потім їх прикріплять на це «Великоднє сонце» – як символ дружби, єднання та взаємодопомоги між ковалями усього світу.
Іванна Янчук, Віталій Магалатій Перший канал
“Свято ковалів” – під такою назвою в Івано-Франківську відкрився сьогодні п’ятий міжнародний фестиваль ковальського мистецтва.
У місто з’їхались понад триста умільців з усього світу. Ось такий «пам’ятник ковальському мистецтву» прикрашає відтепер центр Івано-Франківська. Над «Букетом майстрів» працювали близько двох сотень ковалів – учасників торішнього фестивалю. Кожен кував по деталі. Цього року в Івано-Франківську кує вся Європа, Австралія, пів-Америки і навіть Антильські острови. Приємна дивовижа фестивалю – участь жінок-ковалІв. Щоправда, їх тут меншість – усього дві з-понад трьохсот учасників фестивалю. “Якщо маєш розум, то й сила не потрібна” – упевнені жінки-ковалихи.
Петербуржця Володимира Сохоневича називають «зіркою» у цьому ремеслі, а точніше – мистецтві. Коваль із тридцятирічним стажем переконаний: ковальство – це саме те, чого світові в нас варто повчитися.
Кожен майстер сьогодні кує свою деталь для однієї спільної скульптури. Раніше в Івано-Франківську ковалі хизувалися своїми виробами і презентували здебільшого ужиткові речі – дверні ручки, ґрати та ворота, то тепер везуть суто мистецькі – скульптури, малу пластику, панно. Ковалі, кажуть, нарешті відірвались од заробітчанства і більше віддаються мистецтву. Хоча якщо попросити, то продадуть.
Тут таки біля наковалень майстри собі їсти варили – під вечір обіцяють бучний банкет просто неба влаштувати. Цього року учасники фестивалю знову працюватимуть над спільною скульптурою. Кожен коваль викує свою деталь, їх приєднають на спільний каркас, і вийде скульптура «Великоднє сонце». І встановлять її десь у центрі Івано-Франківська.
