Протягом трьох днів Івано-Франківськ пишно відзначав свій ювілей – 345 річницю з дня отримання містом магдебурзького права. Пропонуємо вашій увазі дайджест найцікавішого, що відбувалось у нас, в місті, протягом цього часу.
24 тисячі кілометрів на мотоциклі подолав бельгійський коваль, щоб потрапити на “Свято ковалів-2007” : На цьогорічний фестиваль з’їхалися ковалі з двадцяти двох країн: Італії, Голандії, Узбекистану, Грузії, Фінляндії, Росії, Литви, Великобританії.
Учасники свята – провідні майстри ковальського ремесла, художники, скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри. Один коваль із бельгійської делегації на фестиваль ковалів приїхав на власному мотоциклі, подолавши 24 тисячі кілометрів! Херв Вангоуте каже, що “Свято ковалів” цього вартує, адже межі навчанню ремеслу ковальства немає Популяризувати одне з найдавніших ремесл – ковальське мистецтво – та укріпити міжнародні і культурні зв’язки має на меті міжнародне “Свято ковалів-2007”. Воно розпочалося сьогодні на стометрівці урочистим відкриттям спільної роботи, виготовленої учасниками минулорічного ковальського фестивалю.
Композиція, яка встановлена поруч із ляльковим театром, має назву “Букет майстрів”. Каркас зроблений в Івано-Франківську, а ось усі деталі “Букету” подаровані ковалями з різних куточків світу. Монументальна композиція стане не лише окрасою міста, а й символом дружби майстрів-ковалів. Ковальське свято відбувалося на площі Шептицького. Сюди з’їхалося близько трьохсот ковалів. Впродовж двох днів вони показуватимуть своє вміння, кожна делегація – національні особливості ковальських шкіл, свою фантазію. Учасники запевняють, що техніка ковалів єдина, проте роботи дещо відрізняються стилем та ідеєю. Марк де Конінк, учасник фестивалю з Бельгії розповідає: “Колись давно я мав багато сталі, не знав, що з нею зробити, вирішив складати композиції і це мені дуже сподобалось і вже сім років я займаюся цим ремеслом, мене це втягнуло і я про це не шкодую”.
З Фінляндії на “Свято ковалів” приїхало лише двоє хлопців, усіх перехожих дивують своїм одягом та взуттям. Кажуть, куватимуть завтра, а поки що з усіма фотографуються напам’ять і демонструють вміння пити пиво залпом із рогу. Сергій Каспрук приїхав із Донецька. Вирішив поєднати красиве і цікаве із ситим. Свої роботи – пальму, столик та козу – виклав поруч із кухнею. Тим часом, поки ними цікавляться перехожі, він готує їжу. Пояснює, на таких заходах усі завжди голодні. Тим більше, ковалям потрібно час від часу підкріплятися. Ремесло це – не з простих, запевняє Сергій.
Місцеві ковалі кажуть, в Україні ковальство активно розвивається, рівень робіт зростає, попит на них збільшується. Щоправда, хотілося б, щоб у поціновувачів ковальських робіт було більше грошей. І хоча ковальська справа нелегка – про неї ковалі говорять із великим захопленням: “Це життя, каже Сергій Каспрук, починаеш кувати – заспокоюєшся, хтось відволікає – нервуєш. Важко тоді, коли не любиш цю справу, а такого бути не може: бо те, що виходить в кінцевому результаті – самому дух перехоплює!” Усі ковальські роботи залишаться в Івано-Франківську у вигляді спільно скованої монументальної композиції – “Великоднє сонечко”. Наразі з місцем, де світитиме воно, ще не визначилися.
Однак існує ще одна проблема і окрім місця встановлення. За одну ніч вандали встигли зруйнувати композицію і тепер її треба відновлювати. В Івано-Франківську визначили лауреатів премії Франка : Імена достойників у літературі та журналістиці оголосили напередодні Дня міста. Лауреатів Франкової премії нагородили в рамках святкового концерту, до відзначення 345-річниці міста В галузі художньої літератури лауреатом стала івано-франківська письменниця Ольга Деркачова за “Синдром підсніжника”. Це оповідання про людей, ангелів та щирі почуття. За словами авторки, “Синдром підсніжника” – це жіночий монолог про потаємні мрії. Письменниця вважає, що її книга допоможе читачам зламати свою заангажованість і стати вільними у вияві своїх емоцій. Ольга Деркачова каже, премія – це не лише визнання, а й занята ніша в літературному процесі.
В галузі журналістики премію Івана Франка присудили Богданові Скаврону – за серію публікацій 2006 року в газеті “Галицький кореспондент”. Здебільшого журналіст пише про історію Галичини, Галича, старого Станіславова. Призначення премії для журналіста стало несподіванкою. Три тисячі гривень планує витрати на придбання нового комп’ютера або ж віддасть гроші дружині. “Не сподівався, що мою роботу так високо відзначать, адже я виконував її щоденно. Я ніколи так високо не був поціновуваний. Надалі буду працювати звичайним журналістом “Галицького Кореспондента”, – каже Богдан Скаврон. Традиційну третю премію Франка цього року комісія вирішила не присуджувати нікому.
В міському управлінні культури кажуть, серед поетів на премію Франка претендентів не було. Лицарський турнір у Івано-Франківську: Справжні лицарі зійшлися у двобої на центральній площі Івано-Франківська цими вихідними. У показовому лицарському турнірі взяли участь представники різних лицарських клубів Криму. Загалом, лицарському руху в Україні – близько 10 років. І тільки останнім часом, кажуть учасники турніру, він почав активізовуватися Англія, Франція, Італія, православне князівство Феодора та Кримське ханство. Різні культури, різні епохи. Всі – зійшлися у бою. Всі – об’єднані любов’ю до спорту, історії та ковальської справи. Для Максима, англійського лицаря кінця 14 століття, це давнє захоплення військовою історією. Для Дмитра, лицаря князівства Феодора, можливість отримати велику дозу адреналіна. Це хобі, кажуть лицарі, потребує і неабиякої сили та витривалості. Обладунки важать від 20 до 25 кілограмів. Носити їх у спеку – серйозне випробування. Вся зброя і обладунки – точне відтворення того, що існувало колись. Для цього – вивчають старовинні документи, книги та фрески.Тому ці хлопці називають себе не толкієністами, а реставраторами. Або реконструкторами. Кажуть, реконструкция- точне відтворення оригіналів артефактів, які сьогодні існують в світі. Багато лицарів є ковалями. Тому все вдається виготовити власними руками. На одні обладунки – від місяця до трьох.
Несподіванкою для учасників став виклик на бій лицаря з Івано-Франківська. Андрій в обладунках вікінга каже, у нашому місті лицарів тільки четверо. Можливо вони також братимуть участь у лицарських Фестивалях, які проходитимуть в Криму влітку.
Торт: Івано-Франківці сьогодні куштували найбільший в області торт. Шедевр місцевих кондитерів, розміром 3 м на 70 сантиметрів, складався з кількох видів прикарпатських перекладанців. Виглядав торт як величезний вишитий рушник, подарований місту на честь його 345-річчя. Вигляд виробу його автори вважають символічним. Саме рушник є неодмінним атрибутом українського свята. Важив диво-торт понад вісімдесят кілограмів. На його виготовлення витратили майже півтисячі яєць, 14 кілограмів муки та 18 – масла. Загалом до прикарпатського шедевра увійшло кілька десятків інгредієнтів та більше тисячі оздоблювальних елементів. Творили це диво п’ятеро кращих кондитерів області.Зовні пляцок нагадував рушник. З фігурками двох гуцулят та символічними написами. Дизайн виробу його автори вибрали невипадково.Скуштувати диво-торт сьогодні змогли всі бажаючі. Шматочками святкового пляцка частували всіх присутніх на площі перед ратушею. Розміри торта кондитери вважають умовними. Кажуть, спекли б набагато більший. Тільки от транспорту не було. Наступного року, сподіваються, все вдасться.
Концерт до дня міста: Гламурним виступом Скрябіна, запальними танцями ВВ та традиційним феєрверком закінчували вчора святкування 345 річниці з дня заснування Івано-Франківська. Зірки сцени не тільки розважали місцеву публіку, але й розповідали про своє бачення справ в українськокому шоу-бізнесі та ділились планами на майбутнє. На сцені Олег Скрипка під легендарні “Танці” та “Весну” демонструє нові па вивчені під час недавнього розважального шоу. Лідер ВВ заводить глядачів жваво рухаючись на сцені. Свій вчорашній виступ називає ностальгійною програмою в стилі пострадянського соцреалізму.
І зовсім інший Скрипка поза сценою. Він цілком серйозно розповідає про своє розчарування проектом Танці з зірками, шкодує що через політичну ситуацію в державі уже рік не може організувати гастролі країною та презентувати новий альбом гурту. А ще Олег Скрипка на пропозиції політичних партій увійти до списків відповідає відмовою. Він, як і Сашко Положинський, не хоче бути героєм України – йому вистачає того, що він співак. Кузьма – повний контраст Скрипки. Для нього не проблема показати зі сцени нецензурний жест чи закликати глядачів поскандувати слово із трьох букв. Поза сценою він такий же відірваний, як і на ній. Каже, що виходячи до глядачів, не натягає масок, а є таким як у житті.
До речі цього року фанати скрябіна матимуть нагоду прочитати вже другу автобіографічну повість співака, якщо він знайде на неї час між зйомками у телепрограмах та концертами.Зараз скрябін і вв пишуть нові альбоми. а на початку наступного року гурти сподіваються влаштувати собі тур Україною.
Ігор Марковський
